Віра під загрозою: як російська агресія вплинула на пошук притулку.

Релігійна свобода – одне з основних прав людини, закріплене в міжнародних деклараціях і конституціях демократичних країн. Вона дозволяє людям вільно сповідувати свою віру, відправляти релігійні обряди і жити відповідно до своїх духовних переконань. Ця свобода є ключовим елементом людської гідності та основою плюралістичного суспільства.

Однак в умовах війни та російської окупації в Україні це фундаментальне право опинилося під серйозною загрозою. Від початку російської агресії у 2014 році й особливо після повномасштабного вторгнення Росії в лютому 2022 року релігійні громади в Україні зіткнулися з безпрецедентними проблемами та переслідуваннями.

На окупованих Росією українських територіях відбувається систематичне придушення релігійних свобод. Церкви закриваються або насильно "перереєстровуються" під юрисдикцію російської окупаційної влади. Релігійні лідери та віряни стикаються з погрозами, арештами та фізичним насильством. Особливо вразливими є протестантські церкви, Православна Церква України та Українська Греко-Католицька Церква, які розглядаються окупантами як "проукраїнські" та "націоналістичні".

Навіть на територіях, контрольованих Україною, релігійні громади потерпають від наслідків війни. Церкви та інші місця поклоніння руйнуються внаслідок обстрілів, релігійні лідери стають об'єктами нападів, а віряни стикаються з труднощами у відправленні релігійних обрядів через постійну загрозу бомбардувань російської авіації та необхідність ховатися в сховищах.

Міжнародні організації також відзначають погіршення ситуації. Управління Верховного комісара ООН з прав людини у своїй доповіді за 2022 рік висловило занепокоєння зростанням кількості випадків релігійної нетерпимості та дискримінації в Україні, спричинених російською агресією. Freedom House у своїй Всесвітній доповіді про свободу віросповідання за 2023 рік знизила рейтинг України за свободою віросповідання, зазначивши негативний вплив війни на ситуацію з релігійними свободами. Така ситуація змусила багатьох вірян покинути свої домівки і шукати притулку за кордоном, щоб зберегти не тільки своє життя, а й можливість вільно сповідувати свою віру.

У цій статті експерти в галузі імміграційного права США, адвокатка Глорія Домінгос і докторка юридичних наук Дар'я Кушерець, розповідають про конкретні випадки російських релігійних переслідувань в Україні та проблеми воєнного часу, з якими стикаються релігійні громади, про їхній вплив на життя вірян і про можливість надання притулку як засобу захисту релігійної свободи під час війни.

Історія Катерини Яременко з Бердянська (Євангельська церква)

Катерина Яременко, 40-річна мешканка Бердянська, – яскравий приклад того, як війна і російська окупація можуть радикально змінити життя віруючої людини і цілої релігійної громади.

До російського вторгнення Катерина була активним членом євангельської церкви в Бердянську. Ця церква була відома своєю благодійною діяльністю, допомагаючи сиротам і людям з обмеженими можливостями, що робило її важливою частиною територіальної громади. Церква була не тільки місцем для молитви, а й центром соціальної підтримки та духовного розвитку для багатьох жителів міста.

Однак ситуація різко погіршилася в березні 2022 року через окупацію Бердянська російськими військами. Катерина розповідає: "Наша євангельська церква була однією з перших, яку закрили російські окупанти. Вони звинуватили нас в 'антиросійській діяльності' і 'нав'язуванні західних цінностей'". Будівлю церкви було конфісковано, а всі документи і списки членів церкви вилучено.

Переслідування вірян стало систематичним. Катерина згадує випадки, коли членів їхньої євангельської церкви затримували для "бесід", які проводили представники окупаційної влади. "Нас допитували про зв'язки з американськими місіонерами, звинувачували у шпигунстві. Деякі наші брати і сестри по вірі після таких "бесід" безслідно зникали", – зі сльозами на очах розповідає жінка.

Російська окупація суттєво вплинула на релігійну діяльність протестантів у Бердянську. Збори євангельських віруючих були заборонені, а будь-які спроби таємно проводити богослужіння жорстоко каралися. "Ми були змушені молитися тільки вдома, пошепки. Навіть мати Біблію стало небезпечно, бо під час обшуків окупанти конфісковували релігійну літературу", – розповідає Катерина.

Особливо болючим для церкви було те, що окупанти намагалися змусити протестантів "перереєструватися" під юрисдикцію Російської Православної Церкви. "Нам казали, що або ми стаємо частиною "правильної" церкви, або нас вважатимуть екстремістами", – згадує Катерина.

Така ситуація призвела до того, що багато членів протестантських церков, зокрема Катерина та її сім'я, були змушені покинути Бердянськ. "Ми розуміли, що залишатися далі – значить ризикувати не тільки свободою, а й життям", – пояснює вона своє рішення просити притулку в США.

Історія Катерини Яременко яскраво ілюструє, як російська окупація може знищити релігійну свободу та змусити вірян ставати біженцями, щоб зберегти можливість вільно сповідувати свою віру. Її досвід підкреслює важливість міжнародного захисту релігійної свободи та надання притулку тим, хто страждає від релігійних переслідувань в умовах воєнного часу.

Історія В'ячеслава Якушевського з Харківської області (церква менонітів)

Сім'я Якушевських родом із Харківської області та належить до менонітів. В'ячеслав Якушевський і його сини Радомир, Едуард та Ерік дотримуються особливого погляду на релігійні проблеми у воєнний час, характерного для менонітської церкви, відомої своїми пацифістськими переконаннями.

Хоча Харків не був окупований, місто постійно перебувало під російськими обстрілами та атаками російської авіації. "Наша віра вчить нас відкидати будь-яке насильство", – пояснює В'ячеслав. "Але як дотримуватися цього принципу, коли твоє місто бомблять?"

Пацифістські переконання створили для родини додаткові проблеми в умовах воєнного часу. "Ми хотіли допомогти своєму місту, але не могли взяти в руки зброю", – каже Радомир: "Замість цього ми організували центр гуманітарної допомоги".

Якушевські брали активну участь у волонтерській діяльності, доставляючи гуманітарну допомогу в різні міста, зокрема й на звільнені території України. "Коли ми їздили з гуманітарною допомогою в Ізюм та інші звільнені міста, ми на власні очі бачили, що відбувалося з віруючими в умовах російської окупації", – розповідає Едуард. "Церкви були зруйновані, віруючі зазнавали гонінь, багато хто безслідно зник".

Особливо гострою проблемою для родини стала загроза примусової мобілізації. "Для нас, менонітів, це неприйнятно не тільки через загрозу життю, а й через порушення наших релігійних принципів", – пояснює Ерік. "Наші права порушуються, коли в армії нам не дають вибору, де служити, і не надають можливості альтернативної [невійськової] служби без зброї".

В'ячеслав згадує трагічну історію їхнього друга Володимира: "Його насильно відвели до військкомату. Незважаючи на пояснення про наявність у нього пацифістських релігійних переконань, Володимира відправили на фронт. Він відмовився брати до рук зброю і загинув, не порушивши своєї віри".

Ця ситуація створювала нестерпний тиск на всю родину. "Ми опинилися перед страшним вибором: зрадити віру, ризикувати життям на фронті або втекти з рідних місць", – розповідає В'ячеслав.

Зрештою, вся сім'я Якушевських була змушена покинути Харків, який активно бомбила російська авіація. "Це було найважче рішення в нашому житті", – зізнається В'ячеслав. "Але ми розуміли, що, залишаючись, ризикуємо не тільки життям, а й вірою". Досвід родини Якушевських підкреслює унікальні проблеми, з якими стикаються релігійні пацифісти у воєнний час. 

Історія Тетяни Куницької з Херсонської області (Православна Церква України)

Тетяна Куницька, 35-річна православна християнка з Херсона, є драматичним прикладом того, як війна і російська окупація вплинули на вірян Православної церкви України (ПЦУ).

Тетяна та її 13-річний син Дмитро опинилися в епіцентрі бойових дій, коли російські війська вторглися в Херсонську область. "Ми жили недалеко від аеропорту Чорнобаївка, який став ареною запеклих боїв", – розповідає Тетяна: "Наш дім постійно здригався від вибухів, у вікнах були вибиті шибки. Ми забули, що таке спати в ліжку".

Російська окупація принесла православній громаді не тільки фізичні страждання, а й духовні випробування. "Наша церква Святого Пантелеймона була пошкоджена снарядом", – зі сльозами на очах згадує Тетяна. "А в монастирі Святого Миколая російські війська влаштували свій штаб".

Тетяна Куницька розповідає про систематичні переслідування священиків і вірян ПЦУ: "Нашого священика, отця Сергія Чудінова, викрали, він зазнавав катувань упродовж кількох днів. Російські військові вимагали, щоб він перейшов під юрисдикцію Московського патріархату".

Російські окупанти заборонили богослужіння українською мовою і намагалися змусити українську православну парафію підкоритися безпосередньо Російській Православній Церкві Московського патріархату. "Вони погрожували фізичною розправою тим, хто відмовлявся", – пояснює Тетяна.

Гуманітарна катастрофа ускладнила і без того непросте становище вірян. "У нас не було ні їжі, ні води, ні ліків", – згадує Тетяна. "Церква завжди була місцем, де люди могли отримати допомогу. Але тепер ми всі опинилися в такій же жахливій ситуації".

Особливо болючим для Тетяни став момент, коли вона дізналася про масові викрадення дітей російськими окупантами. "Я була в паніці за Дмитра. Коли російські солдати увірвалися в наше подвір'я, я сховала сина і молилася, щоб вони нас не знайшли".

Зрештою Тетяні та її родині дивом вдалося покинути окуповану частину Херсонської області. "Це було важке рішення для нас". Покинути окуповану територію було великим ризиком для життя. Їхня евакуація була вкрай небезпечною. "Ми їхали через заміновані поля, під обстрілами. Я постійно молилася. Тільки це давало нам сили", – розповідає Тетяна.

Тепер Тетяна та її сім'я шукають притулку, сподіваючись знайти місце, де вони зможуть вільно сповідувати свою віру. "Ми втратили все, крім нашої віри", – каже вона.

Історія Тетяни Куницької яскраво ілюструє, як війна і російська окупація порушують релігійну свободу, змушуючи вірян ризикувати життям, ставати біженцями і шукати притулку в інших країнах, щоб зберегти свою віру і життя. 

Правові аспекти релігійних переслідувань у контексті надання притулку в США

Як юристи, що спеціалізуються на справах про надання притулку, ми володіємо унікальною можливістю зрозуміти та проаналізувати ситуацію з російськими релігійними переслідуваннями в Україні та проблемами воєнного часу, з якими зіткнулися віруючі деяких конфесій. Через нашу практику проходить велика кількість українських справ із різних регіонів країни, що дає нам змогу робити важливі зрізи та узагальнення.

Аналіз справ наших клієнтів

Географічний зріз: Ми можемо порівняти ситуацію з релігійними переслідуваннями в різних регіонах України – від окупованих територій Донбасу до західних областей країни.

Конфесійний аналіз: Наші клієнти представляють різні релігійні групи – від православних різних юрисдикцій до протестантів і представників інших конфесій. Це дозволяє нам бачити, як війна впливає на різні релігійні громади.

Хронологія подій: Аналізуючи історії наших клієнтів, ми можемо простежити, як змінилася ситуація зі свободою віросповідання в Україні від початку війни 2014 року до сьогоднішнього дня.

Методи переслідування: Ми бачимо різні форми російського релігійного переслідування на окупованих територіях України – від закриття церков і арешту священиків до вибухів храмів і примусової мобілізації вірян.

Вплив на релігійні громади: Історії наших клієнтів показують, як російські релігійні переслідування зачіпають не тільки окремих людей, а й цілі релігійні громади.

У Сполучених Штатах склалася міцна традиція захисту релігійної свободи, закріплена в Першій поправці до Конституції США. Крім того, Сполучені Штати є учасником ключових міжнародних договорів, таких як Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який гарантує свободу релігії.

У контексті надання притулку Закон США про імміграцію та громадянство (INA) визнає переслідування з релігійних мотивів як підставу для надання притулку. Це відповідає міжнародним стандартам, встановленим Конвенцією ООН про статус біженців 1951 року. Виходячи з цього, українці, які рятуються від війни та російських релігійних переслідувань, мають право просити притулку в США.

Особливості доказування релігійних переслідувань у справах про надання притулку в США

1. Детальні свідчення: Необхідно підготувати клієнта до надання докладних і послідовних свідчень про його релігійний досвід і переслідування в Україні, зумовлені російською агресією.
2. Документальні свідчення: Зберіть усі можливі документи, що підтверджують релігійну приналежність клієнта (свідоцтва про хрещення, членство в церкві тощо) і факти переслідування (поліцейські протоколи, медичні документи, фотографії).
3. Свідоцтво експертів: Залучіть експертів з релігійної ситуації в Україні для надання свідчень про переслідування конкретних релігійних груп.
4. Інформація про країну: Використовуйте звіти Державного департаменту США про свободу віросповідання в Україні, а також звіти міжнародних організацій.
5. Свідоцтво релігійної громади: Отримайте листи підтримки від релігійних лідерів або членів громади в США, які можуть підтвердити релігійні переконання клієнта.

Що ми як юристи у США можемо зробити для України

• Спеціалізація на українських справах: Розвивати експертизу щодо конкретної ситуації з релігійними переслідуваннями в Україні, зумовленими російським вторгненням, включно з розумінням різних конфесій та їхнього становища.
• Співпраця з українськими громадами: Встановіть партнерські стосунки з українськими церквами та громадськими організаціями в США для кращого розуміння контексту та отримання підтримки для клієнтів.
• Робота pro bono: Надання безоплатних юридичних послуг українським біженцям і шукачам притулку, які не можуть дозволити собі юридичну допомогу.
• Адвокація: Лобіювання спрощення процедур надання притулку українцям, особливо тим, хто зазнав релігійних переслідувань, зумовлених російським вторгненням.
• Освітні ініціативи: Проведення семінарів та вебінарів для українських біженців щодо їхніх прав та процесу отримання притулку в США.

Як американські юристи, що працюють з численними українськими справами, ми маємо унікальну можливість не лише допомогти окремим клієнтам, а й зробити значний внесок у розуміння ситуації з російськими релігійними переслідуваннями в Україні та проблемами воєнного часу, з якими зіштовхнулися віряни деяких конфесій. Систематизуючи інформацію по наших справах, ми створюємо цінну базу даних, яка може бути використана для підготовки аналітичних звітів, надання експертних свідчень у судах і законодавчих органах, а також для ефективного відстоювання змін у політиці щодо українських біженців. 

Наші знання та досвід стають ресурсом для навчання інших фахівців у галузі імміграційного права та джерелом інформації для документування російських воєнних злочинів. Таким чином, наша робота виходить за рамки юридичної практики, роблячи нас важливими учасниками у формуванні суспільної думки та політичного підходу до проблеми релігійних переслідувань в Україні, зумовлених російською агресією.

Документальне підтвердження фактів релігійних переслідувань має величезне значення, особливо в контексті подання клопотань про надання притулку. Як юристи, ми не можемо переоцінити важливість докладного і точного документування кожного випадку порушення релігійної свободи. Ці документи стають ключовими доказами у справах про надання притулку, допомагаючи нашим клієнтам обґрунтувати свої побоювання щодо переслідування з релігійних мотивів.

Ми закликаємо всіх, хто стикається з релігійними переслідуваннями, зумовленими російською агресією, детально фіксувати ці випадки: записувати дати, місця, імена учасників (якщо це безпечно), зберігати будь-які офіційні документи або матеріали медіа, пов'язані з інцидентом. Ця інформація може не тільки допомогти в індивідуальних справах про надання притулку, а й зробити внесок у ширшу боротьбу за релігійну свободу в Україні, насамперед на територіях, контрольованих російськими військами.

Авторки:

Глорія Домінгос, експертка в галузі гуманітарного та імміграційного права, адвокатка у штаті Вашингтон, засновниця і генеральна директорка Domingos Law Firm

Дар'я Кушерець, доктор юридичних наук, головний виконавчий директор Domingos Law Firm, професорка